Суббота, Январь 5th, 2008
Спецпроект «Я так думаю» з Юлією Тимошенко, «1+1», 27 грудня 2007 року.
Спецпроект «Я так думаю» з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, «1+1», 27 грудня 2007 року. Ведуча – Анна Безулик.
ВЕДУЧА: Добрий вечір. Я вітаю всіх глядачів каналів «1+1» та «1+1 International» в Україні, Канаді, сполучених штатах Америки та Ізраїлі. В ефірі спецвипуск програми «Я так думаю». Сьогодні Верховна рада України нарешті розпочала розгляд проекту голосного фінансового документу України. Проект бюджету 2008 представляла особисто новообраний Прем’єр. Після свого урядування в 2005-му році вона вдруге увійшла в прем’єрську річку і зараз увійде до цієї студії аби переконати нас, що своє друге прем’єрство вона зможе перетворити на український прорив для людей. Вітайте, будь ласка. Сьогодні з головними редакторами загальнонаціональних українських видань спілкуватиметься Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Добрий вечір, Юлія Володимирівна.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Доброго вечора.
ВЕДУЧА: Ще раз вітаю Вас. Прошу, будь ласка. Сьогодні у розмові братимуть участь Олександр Харченко, головний редактор УНІАН. Лариса Івшина, головний редактор газети «День». Олександр Мартиненко, керівник інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Віктор Шлінчак, президент медіа-холдингу «Главред-медіа». Олена Громницька, керівник проекту та головний редактор журналу «Профіль». Юрій Макаров, головний редактор «Українського тижня». Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи». Олег Іванцов, виконуючий обов’язки головного редактор газети «24». Ігор Ткаленко, шеф-редактор газети «Вечірні вісті». І Андрій Хрустальов, головний редактор «Комсомольської правди в Україні». Юлія Володимирівна, спасибі велике, по-перше, що в такий час Ви, все ж таки, знайшли для нас час. Дякую. І не будемо його гаяти. Якщо Ви дозволите, ми почнемо із запитання, але перше я обіцяю Вам узагальнююче. Після Вашого попереднього прем’єрства 19 вересня 2005-го року газета «Контракти» в статті «Чим запам’ятається уряд Тимошенко» нарахували сім плюсів і 15 мінусів. З Вашого дозволу я їх назву. Плюси: «ефектне призначення, боротьба з картелями, підвищення пенсій і зарплат бюджетникам, повернення «Криворіжсталі», бійки за СОТ, виплата заборгованих зарплат шахтарям, скасування постанов, які стримували розвиток бізнесу». Мінуси: «реприватизаційний піар, родинний бізнес міністра юстиції, падіння долара, бензинова криза, контрабанда «нон-стоп», віртуальне м’ясо за 20 гривень, скандал навколо Зварича, солодка криза, кінець нерозпочатої адмінреформи, чвари у пісочниці помаранчевій, очевидно, Нікопольський майдан, гучна відставка». Перше – чи згодні Ви з такою оцінкою Вашого попереднього прем’єрства? І друге – які відомі Вам, очевидно, помилки з власного прем’єрського досвіду Ви не хотіли повторити під час прем’єрства цього?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ну, власне, дуже легко описати всі такі бурхливі події, які відбувалися тоді декількома пунктами плюсі і мінусів. Я би так примітивно не рахувала, якщо чесно. Я думаю, що там відбувалися процеси набагато глибше, ніж можна описати на пів-сторінки. Дійсно, прийшла команда нова, досить складна. Ви знаєте, що уряд формувався тоді специфічно, була ейфорія після Помаранчевої революції, як у політиків, так і у людей, величезні очікування, але в той же час навчитися за один-два дні після революції жити по новим правилам ні влада, ні великий бізнес, ні тіньові великі корпорації, вони не могли. Це нереально. І тому я, як прем’єр, допустила, на мій погляд, тільки одну важливу помилку, дуже серйозну помилку – не маючи поряд с собою стабільної команди у владі, не маючи, ну, я думаю, підтримки такої системної аналітиків, політологів, тому що там дуже така була різнобарвна картина, ми просто рвонули вперед, не звертаючи уваги на перешкоди. І ми думали, що ми зможемо, невеличка група людей, напором, динамічністю, працездатністю пробити досить швидко цей великий пласт негараздів, але система інтересів, яка навколо нової влади була і це свідомо, ми знали, що така система інтересів є нечистих, корумпованих, тіньових. Просто ця система інтересів перший раз нас задушила, тому що ми відірвалися від обозів, тобто, від серйозної публічної підтримки, від серйозної роботи з потужними інтелектуальними елітними колами України. Ми думали, що ми все зможемо зробити самі. На цей раз я так не думаю. На кожен крок реформ ми будемо піднімати все експортне середовище України, все аналітичне середовище України, всіх можливих політиків, аналітиків. Я буду прямо контактувати з людьми, з професійними, соціальними групами. На кожен крок реформ ми будемо обставляти барикаду.
ВЕДУЧА: Зрозуміла.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ми більше не будемо відриватися так швидко і так небезпечно.
ВЕДУЧА: Давайте піднімемо поки що журналістське експертне середовище. Прошу, Віктор Шлінчак, «Главред-медіа».
Віктор Шлінчак, президент медіа-холдингу «Главред-медіа»: Юлія Володимирівна, доброго вечора.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Добрий вечір.
Віктор Шлінчак, президент медіа-холдингу «Главред-медіа»: Дві години тому закінчилася підсумкова прес-конференція Президента України. Ви знаєте, що Інтернет-видання «Главред» проводило опитування серед читачів Інтернету, яке з найрейтинговіших запитань вони захотіли б поставити Президенту. І одне з них звучало так «Чи не означає, що формування демократичної коаліції є запорукою того, що Тимошенко не буде приймати участь у президентській кампанії?». Президент відповів на це запитання. А як би відповіли Ви?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Я думаю, що не встигли ще закінчитись парламентські вибори, як чомусь наш політикум звик відразу думати про наступні президентські вибори.
Віктор Шлінчак, президент медіа-холдингу «Главред-медіа»: Так склалося в України.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: А я думаю, що нам потрібно думати про перший, другий і третій кроки, які нам потрібно робити. Нам потрібно думати, як буквально за перші 100 днів уряду, тому що через 100 днів уряд знову поставлять біля пюпітру і подивляться в очі.
ВЕДУЧА: Я сподіваюся.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: І запитають: «А що ви там 100 днів, власне кажучи, робили? Що ви зробили? Які ви вирішили питання? Що там з «Українського прориву» у вас вже є реальністю?». Так я зараз, чесно, думаю не про президентські вибори, не про потім ще одні парламентські, а я думаю про те, як мені стати перед суспільством через 100 днів і прозвітувати по першим позиціям, які я брала на себе зобов’язання виконувати, ось про що я думаю. А що стосується президентських виборів, то я вам скажу так. Якщо демократична команда на чолі з Президентом, з урядом здатна буде прислужитися суспільству, а не знову влаштувати конкуренцію протистояння всередині, то я готова працювати в тому статусі, в якому я є, тому що в цьому статусі можна зробити безліч корисного для держави. І якщо знову конкурувати на чергових виборах, то можна знову витратити і сили, і запал, і роки на пусте протистояння, і не дати результату людям. От про що я думаю зараз.
ВЕДУЧА: Юлія Володимирівна, одна тільки репліка. От якщо?..
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, до речі, хочу вам нагадати, що в 2004-му році, коли балотувався Ющенко на посаду президента, я була єдиним лідером політичних сил, яка відмовилася від балотування, хоча мала дуже високу підтримку в суспільстві. Заради, чого, як ви думаєте? Невже амбіції політиків не такі високі, як хотілося б? Ні, їх можна приборкати. І я відмовилась, тому що я знала, що є мета, є командна гра, є очікування людей, є в кінці-кінців, колосальне натхнення, яке було на цих виборах, ось я і відступила в сторону.
ВЕДУЧА: Юлія Володимирівна, скажіть, будь ласка…
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Думаю, і зараз я набагато, в чому здатна, щоб…
ВЕДУЧА: Вибачте, я переб’ю Вас, щоб ми просто дрібнішими трішки кусками працювали ефіру. Якщо буде винесено на референдум питання про конституційний устрій нашої країни, Ви особисто, як громадянин України, проголосуєте за парламентську країну чи за президентську?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Знаєте, я не думаю, що більшість людей в суспільстві сьогодні встає вранці і думаю: «Цікаво, яка там мені потрібна країна, президентська чи парламентська?». Я теж так, чесно кажучи, не думаю. Я думаю, що в статусі прем’єра я можу багато зробити. А що стосується президентської чи парламентської, то я вам скажу таке своє власне відчуття. Якщо вірно вибудувана парламентська форма правління з сильною опозицією, з сильною судовою системою, з балансами і противагами, то вона прекрасна. Якщо так само правильно, гармонійно і на базі світового досвіду вибудувана президентська форма правління, де немає двовладдя, то вона теж є бездоганною. Тому потрібно просто вибрати щось одне, зупинитися, зробити нову конституцію. А власне, я хочу, щоб ми, все ж таки, на референдумі у людей запитали, що вони хочуть. Вони хочуть мати президента керівником держави чи вони хочуть мати прем’єр-міністра?
ВЕДУЧА: Але Ви також громадянка і маєте право вибору.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Я можу і ту, і ту систему сприйняти.
ВЕДУЧА: Зрозуміло. Олександр Мартиненко, прошу.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Немає переваг.
Олександр Мартиненко, керівник агентства «Інтерфакс-Україна»: Повертаючись до першого запитання, все ж таки, от Ви отримали тоді в 2005-му році, значить, одну економіку і Ви отримали зараз. Яка різниця між тим, що було тоді, ну, те, що ми побачили, і те, що зараз? І по-друге, ота система інтересів, про яку Ви казали, вона, я так розумію, в принципі, нікуди не ділася, а може, стала все складніша значно. Тому цікаво Ви вважаєте, що її можна подолати тільки публічними кроками, бесідами з експертним середовищем?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Інтриги з політики нікуди не ділись – це правда. Інтриги в політиці в усіх країнах залишалися і залишаються, і будуть залишатися. Ну, це є політика – це складка абсолютно площина діяльності. Але я можу сказати, що зі мною відбулося. В 2004-2005-му роках кожна інтрига мені потрапляла прямо в середину серця, так? Вона мене настільки боляче торкалася, що я просто після того не могла ні працювати, ні нормально планувати своє життя. А зараз, розуміючи, по яким параметрам живе ця політика, я вам скажу, що змінилося. Я відростила собі таку товстенну шкіру, так? І я бачу мету, і абсолютно не бачу перешкод. І все, що робиться навколо мене, ну, негарного такого, складного, недоброго, ну, я просто цього не бачу. І я вважаю, що ми мусимо зараз йти вперед. В уряді значно краща конфігурація, ніж була в 2005-му році. А інтриги я сприймаю просто, як погану погоду, як ожеледицю, я не знаю, як що, ну, не як те, на що потрібно звертати увагу. Я в них участі не планую приймати ніколи. Я буду займатися справами.
Олександр Мартиненко, керівник агентства «Інтерфакс-Україна»: Країна стала іншою чи така ж?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Країна стала абсолютно іншою, повірте мені, я це відчуваю сьогодні практично кожен день. Я відчуваю журналістів, так? Я знаю, що вони просто піднялися буквально на десять балів вверх і мені приємно це, що вони стали більшими громадянами, вони стали журналістами, які відповідають за кожне своє слово. Вони тримають політиків зараз на долоні і розглядають їх під мікроскопом кожного дня. І я вважаю, що це правильно. І вони можуть про це сказати, незалежно від того чи ти прем’єр, президент, чи ти лідер опозиції, немає значення. З одного боку, це некомфортно, а з іншого боку, вони виховують політиків і я цьому радію. Люди стали іншими. Можливо, в них трішечки стало менше ейфорії відносно політиків, особливо після Помаранчевої революції. Але стало значно більше прагматизму по відношенню до політики. Вони можуть аналізувати, розуміти і обирати так, як вже практично підказує логіка і досвід. Ми всі стаємо трішечки в демократії більш досвідченими.
ВЕДУЧА: Юрій Макаров, будь ласка.
Юрій Макаров, «Український тиждень» головний редактор: Юлія Володимирівна, я Вам вдячний за самокритику «Ми кинулися в прорив, ми забули про тили». Але будь-який політик каже: «Нам заважали». І очевидно, що 2005-го року Вам заважали, але Вам заважало, скажімо так, деморалізоване і неструктуроване середовище. Те, що Ви маєте в якості своїх опонентів сьогодні – це так само сила надзвичайно організована, значно більш досвідчена і значно більш кваліфікована в сенсі опору. Яким чином Ви розраховуєте подолати цю силу, коли у Вас немає за Вашою спиною ані такої ейфорії, ані такої шаленої підтримки, ну, ані тих всіх ресурсів, на яких, власне, можна було 2005-го року робити політику? Дякую.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Я думаю, що було б непогано зрозуміти, хто, проти кого стоїть, так? В чому практично тут є протистояння, і хто, з ким бореться. Це цікаво. В принципі, в Україні за останні 17 років внаслідок того, що тіньовий бізнес використовував владу, всі вони злилися в одне таке середовище єдине, всі вони заробляли на українських ресурсах величезні гроші, вони встигли купити частину аналітиків, частину політиків, частину бюрократів. Вони самі для себе створили певні можливості доїти суспільство, так? І сьогодні вони тримаються. Це вмонтовано в законах, в постановах уряду, в усіх регуляторних актах. Таких конгломерат, знаєте? А з іншого боку, зараз прийшов новий уряд, який хоче проти цього конгломерату трішечки повоювати, поставити все на місце, розчистити кожну сферу, зробити нормальні закони, які знімають всі ці тіньові, в тому числі і бізнес-політичні стосунки. Безумовно, що ніхто нам так просто не відкриє двері і не скаже: «Робіть», так? «Ми тут вже готові. Ми здаємося, все нормально», так? Ну, безумовно, ні. Вони озброєні і частково своїми засобами масової інформації, величезними капіталами, але в нас є речі, з якими ми не соромимося піти ні в парламент, не до експортів. Це є чисті процедури. Хто може заперечити проти того, що ми віддаємо сьогодні опозиції право нас контролювати? Покажіть мені людину, яка заперечить. Але після того, як ми це зробимо, країна знову зміниться, тому що кожен представник влади буде боятися опозицію, тому що вона може його дуже добре притягнути до відповідальності через суд. Я просто вам хочу сказати, що ця боротьба нелегка і в цій боротьбі працює така річ, як «компромат». Ви знаєте, так? Політика утоплюють в компроматі, в мерзотних аналітичних довідках, в певних заключеннях певних досвідчених людей, який це був поганий уряд і прем’єр. А ми мусимо з цього випливати. Так я на цей раз хочу сказати, що ми маємо більше досвіду з цього випливати. І в цій боротьбі на цей раз ми не програємо.
ВЕДУЧА: Олена Громницька.
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»: Юлія Володимирівна, доброго вечора. Я дуже дякую Вам за ті комплементи, які Ви сьогодні висловили всім українським журналістам.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Це правда, до речі. Це, до речі, правда.
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»: Так, але я хочу повернутися до питання Вашої нової команди і в першу чергу до тих для когось, можливо, сенсаційних, для когось, можливо, неочікуваних призначень, зокрема щодо державних комітетів та державних служб. Я хочу нагадати 2002-й рік і Ваші дебати, як лідери партії Блоку Вашого ім’я і лідера Блоку команди «Озимого покоління» Валерія Хорушковського зокрема, де ну, не дуже, скажімо так, теплі дебати, як зрозуміло щодо дебатів. Але тим не менше, Ви його звинуватили у причетності до тіньових схем приватизації «Луганськобленерго». Сьогодні Валерій Хорушковський – член Вашої команди, нової команди. Скажіть, будь ласка, за яким принципом формувалася сьогоднішня команда уряду Юлії Тимошенко зразка 2007-го року – це по-перше? І по-друге, чому саме Хорушковський у зв’язку з тим, що ця людина очолює митну службу вперше і досвіду в цьому в нього абсолютно немає? Дуже дякую.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Мені дуже прикро, чесно кажучи, що за 17 років держава не створила свого потужного кадрового резерву. Всі партії молоді абсолютно, вони всі молоді. Вони тільки створені. В них ще часу не було створити серйозну резервну команду кадрову. Країні сьогодні, щоб робити прорив потрібні антикризові менеджери дуже високого рівня. І ви знаєте, коли корпорація будь-яка в світі наймає такого високоякісного менеджера, то вона йому платить десь два-три мільйони доларів в рік. Ви це знаєте? Ну, це загальновідомі світові цифри. Уряд сьогодні хоче, щоб з одного боку це був менеджер найвищого ґатунку, щоб він міг взяти галузь і з неї за півроку зробити цукерку. З іншого боку, вона, безумовно, неготова платити те, що платить світ антикризовим менеджерам. І хтось, якщо вирішить це питання, то я подякую, так? Тому що така сьогодні ситуація. Що я зробила? Я вибрала найкращих антикризових менеджерів, які дійсно можуть, які довели всім своїм життям, що вони можуть брати справу і давати результат. Я їх зібрала і поставила перед ними завдання. Я кажу: «Я хочу півроку подивитися на вашу роботу». Якщо через півроку в нас не буде втричі більший дохід від митних процедур, то це значить, кордон суцільної такої дороги без будь-яких правил і обов’язків ми перетворимо в кордон. Я сказала, наприклад, Сергію Буряку, що якщо в нас через півроку не буде збільшена на 30-40 мільярдів доходна частина бюджету, то я подякую їм за добру роботу і ми будемо обирати других людей. Але я сьогодні побачила, що в них є колосальна амбіція показати, що вони можуть взяти сферу нашого життя, привести в порядок і дати результат не описаний словами, а цифрами. Тобто, об’єктивний прагматичний результат. І тому я вважаю, що сьогодні я привела сильну команду. І я знаю, що ця команда не доторкнеться до жодної державної копійки, але я в той же час звертаюся до вас, я знаю, що ви все знаєте, тому моє завдання, яке? Я буду вас слухати, я буду дивитися, що ви пишете і говорите про урядовців, про чиновників. І я даю вам свою обіцянку, перша виявлена нечесна справа – чиновник не проживе навіть одного дня. В нашому уряді і в нашій команді не буде ні святих корів, ні святих биків, не будь-яких інших святих тварин, так? Це будуть чиновники, які підпорядковані закону, а ви мені допоможіть. Іще я хочу дочекатися допомоги від опозиції. Ви думаєте, чому я запрошую Януковича, так, проводжу з ним прес-конференції, зустрічаюся з ним? Чого я це роблю? Я хочу опозиції просто майже насильно дати права контролювати цей уряд, тому що крім вас, ще тільки опозиція може залізти туди через розрахункову палату, через спеціальні слідчі комісії, вивернути все і показати, а я буду цією інформацією користуватися і буду наводити порядок і в кадрах, і в державі.
ВЕДУЧА: Юлія Володимирівна, коли Ви говорили про?.. Будь ласка, уточнення.
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»: Одне уточнення, якщо можна, Юлія Володимирівна. Відомий на всю країну антикризовий менеджер Віктор Медведчук сьогодні, наскільки відомо, без владної посади. Ви не думали щодо залучення його до Вашої урядової команди?
ВЕДУЧА: От відповідь на це запитання, якщо можна, одразу після реклами. Це протримає глядачів під час рекламного блоку.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Мені ще до цього доведеться трішечки дозріти.
ВЕДУЧА: Спасибі, дякую. Після реклами.
Реклама
ВЕДУЧА: Юлія Володимирівна, повертаючись до контролю за владою, Ви запропонували не тільки антикорупційну експертизу дій своїх попередників, але і антикорупційну експертизу дій чинного уряду. Спасибі, знову ж таки, я приєднаюся до своїх колег, за компліменти в бік журналістів. Але очевидно, що ми не зможете контролювати уряд. Як Ви собі бачите практично реалізований цей аудит? Які постановити, рішення уряду будуть надаватися зокрема опозиції? Наскільки потужний доступ вона буде мати і так далі? Можливо, Ви це бачите якось інакше? Прошу.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Дійсно, є дві частини антикорупційного аудиту, антикорупційної експертизи. Це те, що відбулося до нас. І я вам скажу, що вже зараз просто, ви знаєте, коса дибом стає, коли бачиш, що там відбувається.
ВЕДУЧА: Ви маєте чудовий вигляд, Юлія Володимирівна.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Насправді, це важко, тому що от просто в будь-яке міністерство заходиш, так? От були прекрасні машини, які придбали в 2006-му році колосально дорогі. Їх чомусь перед нашим приходом продали, там, по півтори тисячі гривень кожен, як коштує, там, по 100 тисяч гривень кожна. Наприклад, береш тендери і чомусь якраз в останні дні підписані тендери, які купують товари в десять раз дорожчі, ніж вони реально коштують. Тобто, я не знаю, як просто встигнути швидко все це, по-перше, зупинити, а по-друге, все це серйозно реалізувати. Але найцікавіше, як зробити так, щоб далі цього не допустити – от це серйозна річ. І думаю, що тут ми з опозицією будемо просто повними однодумцями, тому що ми перша влада в Україні, яка хоче відкритися для контролю. Чому ніколи опозиція не мала права? Тому що влада їй ніколи не давала цих прав.
ВЕДУЧА: Ви готові запропонувати механізм, і який?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, от я якраз хочу сказати, один з механізмів – це є рахункова палата, яка на базі закону, який ми приймемо, зможе контролювати всі фінансові потоки держави: бюджет державний, бюджет місцевий, всі корпоративні фінанси, я маю на увазі, як «Нафтогаз», як «Енерго..», там, всі корпорації державні і просто кожну державну копійку. І ми хочемо законом дати рахунковій палаті право не тільки контролювати і проводити ревізії, а ще, враховуючи, що Генеральна прокуратура завжди ж під владою знаходиться… Куди вони дінуться? МВС під владою. Куди йти з перевіркою? От питання, так? А ми хочемо, що рахункова палата від опозиції з перевіркою йшла безпосередньо до суду і притягувала того чиновника, і була стороною в спорі для того, щоб доказати, довести, що чиновник корупціонер. Бездоганно працює… Якщо ми коли-небудь опинимося в опозиції і я встигну цей закон зараз прийняти, то я точно очолю рахункову палату.
ВЕДУЧА: Ви згадали про суди. Я дозволю собі ще одне запитання, тому що я вчора звернула на нього увагу. Воно було для мене дуже важливим. Ви сказали, що будете майже на кожному засіданні уряду скасовувати корупційні, незаконні, лобістські постанови своїх попередників, правда?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так.
ВЕДУЧА: Сказали, що якщо вони будуть подавати на Вас до суду, то Ви будете звертатися до Генпрокуратури. Насправді, як на мене, достатньо дивне ставлення до закону. Чому для того аби звернутися до Генпрокуратури, якщо Ви бачите об’єктивні зловживання, потрібне звернення до суду? Ви розумієте, що в такому випадку Ви будете просто прикривати правопорушників ось і все? А до суду може піти будь-хто – це також право. В нас з цим якраз найбільша проблема в Україні.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Докір абсолютно вірний, Ви правильно все замітили. Я просто постійно думаю: «Якщо кожну справу, яка сформована контрольно-ревізійним управлінням, передавати в Генеральну прокуратуру, то я боюсь, що в парламенті не залишиться депутатів, а в усіх установах чиновників». Ви розумієте? От що страшно. І мене звинуватять в тому, що я страшна, жахлива, реприватизатор, яка чинить репресії. Розумієте, це страшна справа? В нас просто можна так камінець кинути і ти попадеш точно, і можна подавати справу, і все буде з результатом. Тому я думаю, що зараз нам потрібно просто, дійсно, зробити так, щоб от з якоїсь грані далі вже ми хоча б припинили цей жахливий кошмар. І от я маю просто, знаєте, такі дуже жорсткий намір це не просто припинити, а створити системи, які далі не дозволять, хто б не був при владі, це далі робити. А те, що стосується Генеральної прокуратури, то ми поки що не змінили керівництво Генеральної прокуратури. А до речі, ми вже скасували дуже велику кількість таких корупційних і наші дії антикорупційні зупинили вже постанови. От наприклад, високошановні керівники уряду поцупили 140 гектарів землі практично ті, що уряду належали, там де приймали делегації, щось там ще робили, так? От просто цікаво, взяли і забрали 140 гектарів, і пішли будувати там гольф-клуби. Так не буде більше, так? Тобто, ми будемо робити всі наші кроки, щоб по-перше, все, що можливо, все ж таки, набуло якогось законного статусу, а далі, щоб більше такого не відбувалося.
ВЕДУЧА: Лариса Івшина, прошу.
Лариса Івшина, головний редактор газети «День»: Юлія Володимирівна, Ви дуже так самовіддано боролися за проведення виборів позачергових. І звичайно, від цього хотілося б бачити уряд, який змінить ситуацію радикально. Багато, хто з експертів каже, що глибинних реформ Вам не вдасться провести. І мотивують це зокрема тим, що ну, крім тих таких всіх противаг, які як правило, у нас виставляють, все-таки, що стосується Ваших партійних партнерів, то теж є слабкі позиції. Мені хотілося б, щоб Ви якось аргументували, бо казали, що Ви на прикладі своїх будете теж показувати виховну роботу.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, і в першу чергу, до речі, в першу чергу.
Лариса Івшина, головний редактор газети «День»: Бо в минулому році в нас були жахливі катастрофи. Це стосувалося транспорту, це стосувалося тяжких екологічних проблема. І як на мене, то призначення не виглядають переконливими. І ще один особливий випадок – це, мені здається, що поки що ми не до оцінюємо Євро-2012.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так.
Лариса Івшина, головний редактор газети «День»: Мені здається, що все-таки, це те, що може мобілізувати весь український народ і надати тому уряду, який зробить серйозну роботу дуже багато балів. Чому немає віце-прем’єра? Я не кажу про персоналі, які говорять самі про себе, але загалом, чому немає такого віце-прем’єра?
ВЕДУЧА: Прошу, будь ласка.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ну, по-перше, я почну відразу з Євро2012, тому актуальна тема. І ми, до речі, в бюджеті заклали радикально більше грошей на дороги. І не тільки більше грошей, а і ті, що і були. Ми на цей раз не дамо укласти дорогу так, що в найрозвинутіших країнах світу кілометр дороги коштує два мільйони і вона стоїть 20 років, а у нас кілометр дороги коштує десять мільйонів, і вона не стоїть навіть один сезон, так? Тобто, ми зробимо так, що вони будуть, ці дороги, нормально будуватися і нормально стояти по якості. Ми заклали на будівництво аеропортів, стадіонів гроші. Цей бюджет підготовлений до Євро-2012, щоб в 2008-му році ми вже зробили крок. Васюник сьогодні займається Євро-2012. В нього по функціональним повноваженням це є. Але я думаю, що прем’єр-міністр мусить в першу чергу зробити для себе пріоритетом Євро-2012 і зробити так, щоб наша країна, не дай Боже, такий шанс не втратила. А що стосується міністрів, то можу вам сказати, що може, вони і не виглядають бездоганно, але я думаю, ми з вами будемо проводити моніторинг результату. От для мене результат – це головне, це головний критерій оцінки. І якщо ми не будемо бачити результату разом з громадянським суспільством, значить, ці міністри будуть йти відпочивати. Якщо результат буде, то це є підстава переосмислити якість такого чиновника. Але можу вам сказати, що вчепилися до роботи всі. Я знову, як і в 2005-му році, видала розпорядження, яке забороняє міністрам працювати після 22-ї години ночі. Вигнати неможливо, це я вам говорю. Це добрий знак, з одного боку. А з іншого боку, власне, потрібно трішки розрахувати сили, щоб не впасти на старті. Але зараз міністри почали системно підходити до наведення порядку. Чим цей уряд відрізняється від уряду 2005-го року? Там всі схопилися за тактику, знаєте, закривати діри, а зараз всі почали з стратегії. І от програма «Український прорив», яку ми зараз відкрили для обговорення знову вже з міністрами новими, з новими депутатами, виставили знову на сайти і обговорюємо в суспільстві, залучимо експортні кола. Ми хотіли б, щоб у нас 50 відсотків часу йшло на тактику, 50 на стратегічні глибинні реформи. Ну, і будемо звітувати за 100 днів.
ВЕДУЧА: Олександр Харченко, прошу.
Олександр Харченко, головний редактор УНІАН: Юлія Володимирівна, минуло разу якраз Ваша програма була дуже лаконічна, а цього разу вона дуже конкретна аж до закону «Про аукціони», ну, про худобу, здається.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, так.
Олександр Харченко, головний редактор УНІАН: Ви настільки впевнені у власний силах? Іще, якщо можна, поки Ви відстежуватимете корупційні схеми ваших опонентів, очевидно, що вони теж не дріматимуть. І минулого разу це була у вас бензинова, бурякова чи то цукрова криза. Чи є у Вас передчуття, які кризи Вам можуть цього разу, з якими допомогти? І чи є у Вас рецепти на це?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, дійсно, монополії в нашій країні – це велика біда. Кожна країна світу має сильне антимонопольне законодавство. Що таке «монополія»? Збирається три людини, встановлюють ціну на свій монопольний товар, наприклад, на нафтопродукти. І нічим ти це не зламаєш, тому що антимонопольного комітету, по суті, у нас немає в Україні. А в будь-яких країнах світу антимонопольний комітет значно гірший, ніж Генеральна прокуратура. Там перший прояв монополії, встановлення монопольних цін і до побачення. Ділять корпорації, примушують продавати власність і так далі, і тому подібне. Що ми будемо робити? Ми будемо уважно слідкувати за кожною гривнею зростання. І я… Можливо, кризи зараз і нагадують нам, але наша криза бензинова – це 3.20, їхнє благополуччя бензинове – це п’ять гривень. Ну, я думаю, що криза від благополуччя трішки відрізняється, так? Тому не все те, що починають піднімати, як велике інформаційне цунамі, не все під собою має якісь підстави. Як правило, це і є метод боротьби з конкурентами, це є інформаційне цунамі, коли обрушують це на уряд, а уряд, як може ухиляється від цих речей. От ми будемо професійно ловити ці цунамі.
ВЕДУЧА: Андрій Хрустальов, будь ласка. «Комсомольська правда в Україні».
Андрій Хрустальов, «Комсомольська правда в Україні», головний редактор: Юлия Владимировна, вот впечатление и у меня, и у многих украинцев, что ушли Вы прошлый раз с премьерского поста не из-за сахарного кризиса, не из-за бурякового и так далее, а ушли Вы из-за каких-то абсолютно таких других вещей. Вот мне интересно узнать, Вы продумываете для себя, из-за чего может уйти в отставку Юлия Тимошенко на этот раз преждевременно, там, через полгода, допустим?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Були дві причини. Я думаю, що я вже, враховуючи, що 2005-й рік вже далеко в минулому, то я можу чесно вам сказати дві причини, які прибрали мене від прем’єрської посади минулий раз. Причина номер один – це повне і бездоганне об’єднання всієї олігархії будь-якого кольору, будь-якого кольору проти моїх перших кроків по реформуванню. Вони просто відчули, що я для них – це найнеприємніше загроза, яка може бути. А друга причина – це в тому, що і Президент країни, і його команда сприймали мене, як політичного конкурента. Зрозуміло, вибори парламентські – це виклик, хто набирає бали, хто дає результати. І можливо, це така молодість демократичної команди конкурувати всередині самої себе. І тому така конкуренція, яка спостерігала за кожним моїм кроком і дивилися: «В неї зростає рейтинг сьогодні» і починалася з того, що розкладали, там, діаграми, там, «Сьогодні на три відсотки. Скільки ви ще дасте їй, там, нарощувати рейтинг?». Ви всі знаєте, що так було, але сьогодні, я думаю, ми стали трішки з точки зору демократії дорослішими. І мені здається, що ми сьогодні зможемо знайти компроміси, не конкурувати політично всередині єдиної демократичної команди перед президентськими виборами. Я докладу для цього всіх зусиль, просто всіх. А друге, я думаю, що сьогодні така об’єднана олігархія, вона трішки попрацювала у владі і вони встигли між собою ретельно пересваритися, тому що прийшла «Партія Регіонів», переділ власності розпочався відразу, ви це знаєте. Ми це спостерігали. І тому сьогодні в їхньому таборі достатньо серйозна ворожнеча. І вони сьогодні набагато слабкіші, ніж були в 2005-му році. І тому в мене є надія, що з цією ситуацією ми вийдемо достойно.
ВЕДУЧА: Сергій Тихий, прошу.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Шановна Юлія Володимирівна, я якраз знову до об’єднаної демократичної команди. Якщо я не помиляюся, під час першого Вашого затвердження на посаді прем’єра за Вас проголосувало 374 депутати з першого разу в режимі кнопками. Другий раз Ви отримали підтримку мінімальну більшість – 226 голосів, причому, з третього разу. Чесно кажучи, дивлячись на це збоку…
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Почекайте, почекайте, з другого. Ну, вже не так прямо жорстко. Ну, який третій.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: З другого? Ну, перепрошую. Чесно кажучи, трішки…
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Не перебільшуйте.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Все одно трішки, чесно кажучи, страшнувато дивитися на оце балансування на межі, якщо в прогнозі будь-якого питання, яке треба буде проводити через парламент. В зв’язку з цим в мене два запитання. Перше чисто психологічного плану. Як Ви себе відчуваєте, маючи таке, чесно кажучи, слабке мінімальне тилове забезпечення за собою? І як почуваються ваші міністри в цій ситуації?
ВЕДУЧА: Але відповідь, будь ласка… Це перше?
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Це перше, так.
ВЕДУЧА: Давайте друге і будемо відповідати після рекламної паузи. Я перепрошую. Будь ласка.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: І друге запитання, як технологічно забезпечити роботу цього?.. А що вже рекламна пауза?
ВЕДУЧА: Прошу, ні, Сергію, ми Вас слухаємо уважно.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Як технологічно забезпечити роботу цього парламенту?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Будемо боротися з рекламою.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Бо виходить, що всі депутати є невиїзними, вони не можуть піти на лікарняне, якщо будуть вивозити з реанімації, як було цього разу. Тобто, великий комплекс питань, які чесно кажучи, при тому рівні протистояння, який сьогодні спостерігається, важко уявити, як буде вирішуватися.
ВЕДУЧА: І от відповідь на весь цей комплекс питань тепер вже після реклами. Спасибі.
Реклама
ВЕДУЧА: В ефірі спецвипуск «Я так думаю». Юлія Володимирівна… Можна, Сергій, я узагальню, якщо я правильно це зробила під час рекламної паузи, зміст запитань нагадаю? Або повторіть, будь ласка, тільки максимально стисло.
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: Перше запитання – більшість мінімальна, хоч і демократична, і як Ви відчуваєте себе психологічно в той момент, коли будь-яке рішення, яке треба проводити через парламент, може провалитися з технічних причин?
ВЕДУЧА: І друге?
Сергій Тихий, головний редактор «Газети по-київськи»: І друге питання – як Ви думаєте, як можна організувати технологічно роботу такої Верховної ради і такої більшості при тому, що депутати стають невиїзними, у відрядження не можна поїхати, на лікарняне не можна піти, ну, і так далі?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ну, по-перше, якщо ми подивимося на країни з сталою демократією, то там не виключення, а норма – перевага в один, в два голоси між однією потужною політичною силою і другою. Ну, як правило, це близько до двох-партійності. І вони нормально працюють, стало працюють, тому в них є традиції, у них є усвідомлення відповідальності перед своїми людьми, які їм довірили вести цю політику. У нас, нажаль, сьогодні ще таких традицій немає. Але все ж таки, ми зможемо працювати навіть з такою перевагою. До речі, є такий прекрасний приклад з історії – в Німеччині Конрад Аденауер переміг також на виборах в парламенті з одним голосом. І після того керував державою дуже успішно 13 років. І нічого поганого в цьому не було. Я думаю, що ми крок за кроком знайдемо порозуміння по головним ключовим законам в парламенті. Сьогодні, наприклад, 410 голосів в парламенті проголосували за прийняття бюджету до розгляду. Це говорить про те, що є площина для компромісу, є можливість об’єднувати депутатів, коли є надзвичайної ваги суспільні питання. Я на це сподіваюся. А за дрібницями ми ходити в парламент не будемо. Будь-яка нормальна країна одну поправку до якогось закону приймає по два-три роки. У нас в день 70 законів. Це є повна ненормальність, це аномалія, ще не з’ясована її природа. Я вважаю, що потрібно ключові брати питання і під ключові питання, які потрібні суспільству, об’єднувати зал. От моя практично програма коротка, що робити в парламенті.
ВЕДУЧА: Олег Іванцов.
Олег Іванцов, в.о. головного редактора «Газети 24»: Юлія Володимирівна, у бюджеті, який Ви запропонували сьогодні у Верховній раді, є дуже щедрі соціальні обіцянки найбіднішим виборцям. Міністр фінансів вашого уряду Віктор Пинзеник заявляв, що дефіцит бюджету буде частково покриватися також за рахунок приватизації. У зв’язку з цим в мене перше запитання, що буде другою «Криворіжсталлю» в Україні? І ну, тут вже згадували про різке знецінення долара під час Вашого першого перебування при владі. У чому Ви порадите громадянам зберігати заощадження під час Вашого другого урядування? Дякую.
ВЕДУЧА: Будь ласка.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, такий складний набір питань. От дивіться, перше – бюджет має рекордну інвестиційну складову, ну, тобто, бюджет розвитку більший значно, ніж в 2007-му році. І те, що ми за півтора місяці в 2005-му році збільшили бюджет майже на 70 мільярдів, так? То коли ми вже маємо досвід, перші вісім днів роботи уряду ми подали бюджет, де ми збільшили доходну частину на 58 мільярдів. Знаєте, чому? Тому що ми знаємо, де обертаються всі тіньові гроші. І нам потрібно, можливо, один-два дні, щоб закрити те, що ми знаємо. І ми отримали 58 мільярдів гривень до бюджету державного, а до зведеного бюджету взагалі 78 мільярдів, так? От розпорядитися цими грошима потрібно. Що ми зробили? Ми віддали гроші на дороги, на підготовку до Євро-2012, ми віддали гроші на інвестиційну підтримку науки, ми віддали в два раз більше грошей на науку, культуру. Це те, про що ми говорили. Всі інші гроші ми присвятили соціальним питанням. Я відшукала гроші від «Криворіжсталі». Ви ж не думайте, я так не кидаю питання просто. І ми ці гроші спрямували на повернення заощаджень людям вже в цьому бюджеті, тому що ті гроші, вони, дійсно, нікуди зникнути не можуть. 25 мільярдів гривень не зникають просто, як голка в стозі сіна.
Голос із студії: А де ж вони були? Розкажіть, а де ж вони були?
ВЕДУЧА: «Де вони були?», - запитання від Ігоря Ткаленко.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, дуже корисне запитання. Вони були практично розтасовані по певним нішам казначейських рахунків. І вони в своїй великій сумі збереглися, до речі. Частина з них пішла н поповнення дефіциту бюджету минулих років, частина на поповнення дефіциту пенсійного фонду, а те, що залишилося, ми знайшли і зараз присвятили поверненню заощаджень.
Голос із студії: Скільки залишилося?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Шість мільярдів ми знайшли.
ВЕДУЧА: Що буде другою «Криворіжсталь»? Юлія Володимирівна, приватизаційна програма. Давайте на цьому зосередимося.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, я… Подивіться, я хочу, щоб ви зараз відчували, що ми провели всього вісім днів в уряді, але сьогодні я вже не обіцяю, я от можу дивитися в очі всім навіть, хто в студії знаходяться, а я звітую. Ми пообіцяли допомогу на народження першої, другої, третьої дитини, то на першу дитину 12400, на другу 25 тисяч гривень, на народження третьої дитини і всіх інших дітей 50 тисяч гривень. В бюджеті ці гроші передбачені. Ми пообіцяли повернення заощаджень за два роки. Я не знаю, можливо, і за рік у нас щось вийде, тому що ми зрозуміли проблематику, проаналізували ситуацію і вже люди отримають на кожну ощадну книжку в цьому році грошима мінімум тисячу гривень, мінімум. А якщо ми проведемо нормальну і успішну приватизацію прозоро, чесно, без всієї от цієї тіньової сутелики, то я думаю, що ми повернемо ще 12 мільярдів заощаджень. І я думаю, що кожна людина відчує такі гроші. Це суттєві гроші. Ми повертаємо заощаджень в цьому році в 31 раз більше, ніж в минулому році і в шість разів більше, ніж за весь попередній період за 17 років. Скажіть, це, що не виконання зобов’язань? До речі, ми підвищили суттєво в цьому бюджеті стипендії. Обіцяла я студентам, коли зустрічалася, обіцяла.
ВЕДУЧА: Юлія Володимирівна, я дуже Вас прошу… Вибачте, я змушена Вас перервати, тому що рідко, коли ставлять запитання колеги.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ви знаєте, так, мене переривають, але я за рекламну паузу знайду вам всі цифри. І я після рекламної паузи назву вам всі цифри нових стипендій, які будуть в наступному році.
ВЕДУЧА: Давайте повернемося до приватизації.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Можна я скажу, так? Я порахувала, скільки обіцянок програми «Український прорив» ми вже виконали, сформувавши бюджет – 36. І я думаю, що ми і далі так будемо рухатися, тому що в нас є натхнення просто.
ВЕДУЧА: Давайте якраз до цього повернемося і поєднаємо обіцянки і приватизацію. Зокрема 12 мільярдів оплати поточних комунальних платежів умовними Ви пропонуєте, якщо буде вдало проведена приватизація, правильно? В той же час в проекті бюджету доходи від приватизації заплановані в сумі 8,6 мільярдів гривень.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так.
ВЕДУЧА: Тут вже є певна невідповідність. Запитання – що дає Вам підстави бути впевненою, що Ви отримаєте 12 мільярдів? Друге, очевидно, чи будете Ви?..
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Додатково, додатково.
ВЕДУЧА: Додатково, так.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так.
ВЕДУЧА: Друге – чи будете Ви реприватизовувати підприємство? Що буде другою «Криворіжсталлю»? Ваша приватизаційна програма і ставлення до власності? Це те, що звучить зараз всюди абсолютно. Будь ласка.
Лариса Івшина, головний редактор газети «День»: І третє – хто буде керувати фондом держмайна?
ВЕДУЧА: Держмайна, так. І чи правда, що ним буде керувати Андрій Порнов? Спасибі. Нарешті, ми багато встигли.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, а тепер мені ще потрібно встигнути дати відповідь до рекламної паузи на всі ваші питання.
ВЕДУЧА: 19 хвилин.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: 19? Ну, це достатньо. Ну, по-перше, що стосується приватизації, всі об’єкти на приватизацію прийняті в законі на право приватизовувати попереднім урядом і ту суму, яку вони заклали… Вісім мільярдів, так? Це сума, яка розрахована на те, що по суті, приватизація пройде в тіньовому режимі. Всі ці об’єкти розписані вже по власникам. З власниками домовлено, що вони для вигляду десь віддадуть бюджету, там, ну, можливо, одну соту вартості цього об’єкту, так? Отак сформувалася ця цифра. За вісім днів ми не можемо залучити іноземних експертів і зробити серйозну оцінку цього майна, але по досвіду я знаю, якщо ті підприємства, які законом передбачені на приватизацію в цьому році, вони оцінили вісім мільярдів, то я думаю, що ми отримаємо значно більше, ніж навіть ті додаткові 12 мільярдів, тому що я знаю, як це робити для того, щоб по-перше, держава нічого не втратила, по-друге, колективи приватизованих підприємство були захищені, а по-третє, щоб модернізація цих підприємств відбулася і вони процвітали. Для цього я видам вам за три хвилини рецепт, який може знадобитися навіть аналітикам і політикам. Робиш дуже просто. У нас завжди підприємства в Україні продавалися без будь-яких угод, знаєте, як собача будка. Піваркушика, там написано щось таке, так? А продають металургійний комбінат. Ми зробили угоду з трьох частин. Перша частина – це міністерство промисловості написало всю програму модернізації. Друга частина – написали профспілки разом з колективом заводу, що вони хочуть від власника бачити, від зарплат, житла, страховок медичних і так далі, і тому подібне. Третю частину написав місцевий бюджет, тобто, місцева влада, що в бюджет, як екологія, і що відбувається. Я в цю угоду, шановні друзі, внесла по «Криворіжсталі» тільки одну стрічечку маленьку, буквально там декілька слів. Я написала, що якщо все оце, що написали, не буде виконано, то це підприємство повертається назад державі без повернення інвестиційних грошей. Працює бездоганно. Поїдьте самі на «Криворіжсталь» і ви побачите, що там відбувається. На сьогоднішній день мільярди доларів вкладаються в реконструкцію, у людей сьогодні сама висока по Україні заробітна плата, 130-квартирний будинок зданий. І крім того, людей, якщо і звільняють, то не звільняють так, що він вранці прокинувся, а він вже не працює, а зібрали весь колектив і сказали: «Хто з вас хоче займатися дрібним бізнесом? Хто хоче займатися дрібним бізнесом, ми за звільнення даємо до 60-ти тисяч гривень підйомні для дрібного бізнесу». Хто захотів, взяли гроші і пішли. Більше жодна людина не звільнена. І завод сьогодні процвітає. Так я хочу, щоб так кожне підприємство виглядало і при цьому, щоб держава отримувала по 25 мільярдів гривень за кожне рентабельне підприємство. І тому я впевнена в цих цифрах. І думаю, що дай Боже, але заощадження ми будемо дуже динамічно повертати, дуже.
ВЕДУЧА: Друга «Криворіжсталь» і фонд держмайна?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, тепер, що стосується «Криворіжсталі». А хіба ми когось обманули? Ми коли стояли на всіх помаранчевих майданах, то ми, що не казали, що «Криворіжсталь» - це найбільший приклад підлої корупції, яка є в країні, найкращий приклад того, як потрібно взяти флагмана нізащо і його використовувати так, як власне кажучи, до потреб певним олігархічним кланам в Україні. Ми чесно казали, що ми прийдемо і повернемо державі. Що ми не зробили? Ми прийшли і повернули державі і повернули якісно, красиво. Тому ніяких проблем не існує. Скільки буде «Криворіжсталі»? Я вам скажу так, в принципі, це не питання уряду. Я не суддя, я не прокурор. Я, в принципі, керівник уряду. Якщо є спори в судах відносно власності навіть між двома бізнес-групами, і якщо вони вважають, що приватизація була нечесною, я в суд втрачатися не буду – це єдине, що я зроблю. І повірте мені, коли з суду знімуть цей зашморг, який був до сьогодення, що примушували суддів приймати рішення на користь то одного, то другого олігархічного клану, суди здатні приймати правосудні рішення. І державі буде щось з цієї свадьби перепадати.
ВЕДУЧА: А кого Ви будете пропонувати на фонд держмайна?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: На фонд держмайна сьогодні ще йдуть дискусії.
ВЕДУЧА: Олександр Мартиненко.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: І в фракції, і з Президентом. Ми ще не готові назвати кандидатуру.
ВЕДУЧА: Олександр Мартиненко.
Олександр Мартиненко, керівник агентства «Інтерфакс-Україна»: Ну, стосовно приватизації і всієї цієї історії, ну, по-перше, все-таки, хотілося б… Ну, з того, що Ви сказали, випливає, що Кабінет міністрів сам ініціювати якісь питання не буде, так? Тобто, якщо є між бізнесменами якийсь конфлікт, там, то тоді суди приймають рішення. Так, чи буде Кабінет міністрів ініціювати це, по-перше?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Я не відкриваю вам зараз щось нове. Сьогодні в судах знаходяться тисячі справ між бізнес-групами відносно нечесної приватизації, тисячі справ. Ми, як уряд, ми будемо дивитися, якщо суд повертає державі це підприємство, а там настільки брудна приватизацію, що я переконана, що держава отримає досить серйозний ресурс. Ми будемо просто чесно робити це на відкритому аукціоні із дійсно серйозними угодами, які не дають підприємства знищити, які не дають колектив тримати в такій чорній шкірі, знаєте, без зарплати і без нічого. Ми наведемо порядок – це я вам можу твердо сказати.
Олександр Мартиненко, керівник агентства «Інтерфакс-Україна»:
В мене ще уточнюючих пару запитань. Ну, перше широке, а друге уточнююче. Перше – взагалі, як Ви відноситеся до держави, як до власника? Чи може держава бути ефективним власником чи ні? А друге стосовно реприватизації і приватизації. «Укртелеком» і «Одеський припортовий» можуть бути приватизованими наступного року чи ні?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ну, от знаєте, я, можливо, одну фразу вам скажу, що безумовно, і ми, і весь світ визнає святе право приватної власності, так? Ну, весь світ не визнає святим правом красти, так? Це різні абсолютно речі. І чому у нас одне поняття підмінили іншим? І я думаю, що суди поставлять все на місце. Що стосується того, чи буде звертатися уряд до суддів, я думаю, в цьому потреби немає. Хай між собою розбираються господарюючи суб’єкти, а уряд буде просто звільняти суди від тиску, звільняти суди від корупції і отримувати те, що потрібно. І є вопіющі факти, вопіющі, наприклад, «Дніпроенерго» - це вопіющий факт, тому що об’єкт вартістю десятки мільярдів доларів Ренат Леонідович забрав за пук просто, ну, так вийшов просто, подивився, а він стоїть. Ну, чому в господарстві не згодиться? Згодиться. Такі об’єкти безкоштовно не беруть. Сьогодні в руках однієї людини 50 відсотків виробництва електроенергії України і все це отримано безкоштовно. Скажіть, що це таке? І тут уряд буде діяти, безумовно. Я думаю, що такі речі, які пов’язані, ну, з тими ж 140-ка гектарами землі, міжгір’я, ну, це постановою уряду зроблено. Якщо є незаконні урядові постанови, то вони будуть всі скасовані.
Олександр Мартиненко, керівник агентства «Інтерфакс-Україна»: «Укртелеком»?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: «Укртелеком»… Ви знаєте, я думаю, що потрібно глибоко розібратися з концепцією, що робити з «Укртелекомом». «Укртелеком» - це серйозніша структура, яка включає в себе частину і національної безпеки України. І продавати все з молотка я не готова. Я готова розібратися, де є державні національні інтереси. Так, як наприклад, газотранспортну систему я в житті ніколи нікому не дозволю приватизувати, у владі я буду чи в опозиції, немає значення, тому що це державна власність, яка завжди мусить бути державною власністю. Це наш вплив на всі світові енергетичні і політичні процеси. Що стосується «Одеського припортового», стільки про це сказано, закон «Про приватизацію» прийнятий, але там так само є унікальна державна власність – це «Аміакопровод», який те ж саме практично, що транзитна газова система. Це продуктопровід, який якщо монополізувати, то практично буде зруйновано все, що є на цьому ринку в нашій країні. Тому ми ретельно на це подивимося. Іще раз хочу сказати, ми не готові в приватизації робити все чохом. Але чи може держава робити бізнес? Я проти цього категорично. Держава бізнес робити не може, тому що як тільки державний чиновник потрапляє керувати якимось державним підприємством без контролю, то перше, що він робить – він думає, скільки він там протримається, на цій посаді. Півроку, рік. І він за цей рік думає, як забезпечити свою родину на найближчі 20 років. Звідки він візьме інвестиції? Що він може зробити, щоб стратегічно перебудувати підприємство, коли він тимчасовий, він не знає, що там буде з ним. І тому у нас кожне державне підприємство – це суцільне грабування. Що таке приватний власник? Приватний власник, він може бути для країни гарним або поганим. Якщо правила побудовані, і якщо державна машина працює бездоганно, то власник теж бездоганний. Якщо державна машина гнила практично, корумпована, залежна, де бізнесмени поставили своїх міністрів, так? Так, тоді власник не дуже зручний для суспільства і він мусить стати в якісь рамки. Ми зробимо так, що суспільство і бізнес будуть партнерами. Але партнерами, сплачуючи податки, нормально інвестуючи так, як вони пообіцяли, платячи заробітну плату не втричі меншу шахтарям і металургам, чим в світі, а так, як потрібно. Тобто, ми поставимо їх в нормальні правила, які визнав світ. Нічого ми свого екзотичного вигадувати не будемо.
ВЕДУЧА: Олександр Харченко, прошу.
Олександр Харченко, головний редактор УНІАН: Юлія Володимирівна, якщо можна повернути ще до повернення знецінених вкладів громадян. Є такий цікавий закон, здається, «Про державній гарантії» 96-го року повернення цих знецінених заощаджень. І там заборонено повернення погашенням комунальних платежів. Ви передбачаєте цю норму. Фактично це буде порушення закону. І так само там передбачена індексація коштів, здається, ну, з 96-го року ця цифра підстрибне ще, мабуть, вдвічі, втричі, я не знаю, в скільки. Чи готові Ви на цей крок, на індексацію, скажімо?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Ну, ви знаєте, безумовно, можна, ну, ретельно проіндексувати, отримати, ну, можливо, там, 20 державних бюджетів, так? І тоді вже точно забути про заощадження, тому що їх ніхто в житті ніколи не здатний буде повернути, це чесно. Сьогодні є зафіксована сума. Її 17 років, зафіксовану суму, ніхто не повертає. Ми поставили завдання почати перший крок - повернути зафіксовану суму. Люди вже взагалі… От знаєте, я пам’ятаю дуже добре, коли я прийшла на «Свободу слова» і просто кажу, що ми за два роки повернемо заощадження. А там же в студії, ви знаєте, багато людей сидить, це у Савіка Шустера. І всі люди, незалежно від того, до якого табору вони належать, вони почали голосно сміятися. Розумієте? Тому що у людей це вже просто викликає сміх, що держава 17 років обіцяє. І я думала, що дійсно ми там все порахували ретельно, в нас математичні моделі, в нас спеціальна програми, ми створили спеціальну програму, яка обрахувала, там, як повертати, кому повертати. І я сказала, тому що я знала, що ми це зробимо. І коли люди почали так істерично сміятися, я зрозуміла, що вже ніхто нікому не вірить, і тому треба зараз повернути перший крок те, що є. І ми це зробимо, а далі ми вже будемо дивитися, що ми здатні проіндексувати. І до речі, зберігати гроші краще в гривнях, це я вам говорю, абсолютно розуміючи справу.
Олександр Харченко, головний редактор УНІАН: А з комунальними платежами?
ВЕДУЧА: Порушення закону «Про комунальні платежі»? Був нюанс, пам’ятаєте, закон 96-го року?
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, що стосується комунальних платежів, послухайте, ну, абстрагуйтесь трішечки від всіх догм і традицій. У людині є заощадження на його ощадній книжці. Скажіть, будь ласка… І у нього є бажання заплатити за житлово-комунальні послуги. В світі в будь-якій країні він приходить, пише певний чек і йому платять за всі платежі, які є. Чим ми відрізняємося? Ми, що папуаси? Ми, що не з того тіста зроблені? У людини на ощадній книжці гроші. Вона прийшла, поклала свою платіжку: «Заплатіть мені вправо, вліво, прямо» і банк мусить це робити. Для цього і банк. А ми кажемо: «Та, ні, ти не плати за житлово-комунальні послуги, тому що ми подумаємо, за що тобі заплатити. Можливо, там треба купити товари вітчизняного виробництва, можливо. Може, тобі це більше потрібно, ніж житлово-комунальні послуги». Припиніть розпоряджатися власністю людей. Що таке «вклад»? От мене, знаєте, іноді, що коробить? Що от наша влада говорить: «От підприємства, там, трьох хлопців не чіпайте, це їх приватна власність». А хто-небудь сказав, що вклад в «Ощадбанку» - це така сама приватна власність людини? Хто міг на неї посягнути? Хто взагалі мав право доторкнутися, якщо ми будуємо свободу людини? А у нас це зробили. Так, чому там три людини захищені, які мають капітали і політичні впливи, а 47 мільйонів відпочивають зі своїми ощадними книжками? От я хочу змінити це, трішечки змінити. Будуть тепер три хлопці відпочивати певний час, а 47 мільйонів будуть нормально жити і їсти, вдягатися, і все інше.
ВЕДУЧА: Олена Громницька.
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»:
Юлія Володимирівна, ну, спочатку невеличкий відступ. Наше видання провело вже соціологічне опитування. 1200 респондентів в сімох містах-мільйонників і тих, що наближаються що мільйону, чи довго протримається уряд Юлії Володимирівни Тимошенко. І результати я можу Вам зараз назвати, що 33 відсотки населення, серед який 37 відсотків Вашого рідного Дніпропетровська, непевні, що цей строк буде довгим. 20 відсотків і дещо більше 20-ти відсотків сподіваються, що Ви протримаєтеся на весь строк роботи Верховної ради цього скликання. І трохи більше 22-х відсотків сподіваються, що це станеться до президентських виборів. Отакі результати вже сьогоднішнього дня. Але в мене питання дещо інше. Ми ще не торкалися сьогодні однієї теми – теми газу.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: А можна я одразу на це питання дам відповідь?
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»: Так, прошу.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Знаєте, я вам раджу…
Олена Громницька, керівник проекту, головний редактор журналу «Профіль»: Це не питання, це є констатація факту.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: Так, я просто вам раджу, спробуйте відкрити тоталізатор і поставте великі гроші на те, що уряд буде триматися довго. І ви ще змо
